Joseph (30), Student aus Nigeria, Kiew

„Wie kommt man darauf, einen Staat als sicher oder unsicher zu bezeichnen? Nigeria soll also ein sicherer Herkunftsstaat sein? Woran macht man das eigentlich fest? Und was soll das überhaupt bedeuten? Ein Staat, in welchem man nicht mit beiden Augen geschlossen schlafen kann, soll also ein sicherer Staat sein? Das verstehe ich nicht.

Deutsch

Entfernung: Witten – Kiew: 1.816,7 km

Kiew ist die Hauptstadt und größte Stadt der Ukraine. Sie liegt am bis hierhin für kleinere Seeschiffe befahrbaren Dnepr und hat auf einer Fläche von 847,66 km² nahezu drei Millionen Einwohnende. Die Agglomeration umfasst mehr als vier Millionen Menschen.
Kiew gilt als wichtiger Bildungs- und Industriestandort und bildet darüber hinaus den wichtigsten Verkehrsknotenpunkt des Landes. Aufgrund ihrer historischen Bedeutung als Mittelpunkt der Kiewer Rus trägt die Stadt seit gleichlautender Bezeichnung in der Nestorchronik oft den Beinamen „Mutter aller russischen Städte“. Wegen der zahlreichen Kirchen und Klöster und seiner Bedeutung für die orthodoxe Christenheit wird Kiew seit dem Mittelalter außerdem als „Jerusalem des Ostens“ bezeichnet. Die Sophienkathedrale und das Kiewer Höhlenkloster sind seit 1990 UNESCO-Weltkulturerbe.

Leaflet | © Map Services | Kartendaten © OpenStreetMap Mitwirkende (Lizenz: ODbL)

Das Leben in der Ukraine

„Ich bin in die Ukraine gegangen, um dort meinen Master in Management zu machen. Bevor ich studieren konnte, musste ich einen Sprachkurs besuchen, aber dann begann der Krieg und wir mussten die Ukraine wieder verlassen. Ich will nicht sagen, dass das Bildungssystem in Nigeria zu 100 Prozent schlecht ist, weil es dort viele Studierende gibt, die den Versuch unternehmen, ihren Weg zu gehen, aber in Nigeria ist es insofern schlecht, da eine Regelstudienzeit nicht eingehalten werden kann. Normalerweise dauert es ja vier Jahre zu graduieren, aber in Nigeria kann es bis zu sieben Jahre dauern, weil das Studium abgebrochen werden muss aufgrund von Konflikten und Streiksituationen. Der akademische Prozess, die Ausbildung, wird von der Regierung hinausgezögert, nicht nur aufgrund der Streiks, sondern auch aufgrund der finanziellen Situation beziehungsweise des finanziellen Drucks. Wenn man nicht das Geld hat, ist man nicht in der Lage, sich einzuschreiben oder zu studieren. Das Bildungssystem wird nicht reformiert und das ist nicht gut, denn für die Regierung zählt nur das Geld. Es geht nur um deren Überleben. Ich habe in Nigeria „Accounting“ studiert und es war streng genommen nicht in Ordnung, weil ich über fünf Jahre studieren musste. Ich musste alle finanziellen Anforderungen erfüllen und aufgrund der Streiksituation konnte ich nicht am akademischen Leben teilnehmen. Ein Streik dauert dort mehrere Monate und aktuell ist es so, dass die Schulen und Universitäten geschlossen sind. Aber so komme ich persönlich nicht voran. Nach der Erlangung meines Bachelors wollte ich mich weiter ausbilden, aber das funktioniert nicht in Nigeria, weil ein angedachtes, zweijähriges Studium weitere vier Jahre in Anspruch nehmen würde. Und aufgrund meines Alters frage ich mich: Wie viele Jahre müsste ich noch studieren, um meinen Abschluss zu bekommen? Du fragst mich also, warum ich Nigeria verlassen habe und nicht in ein anderes Land gegangen bin wie zum Beispiel Finnland? Ich habe die Ukraine ausgewählt, da dort bereits mein Cousin und ein Freund von mir lebten. Sie berichteten, dass das Leben in der Ukraine cool und wirklich schön sei. Es sei gut, dort zu studieren, das Bildungssystem steht auf guten Beinen. Hier geht es tatsächlich voran. Die einzige Anforderung, welche es zu erfüllen gab, war das Erlernen der Sprache. Und wenn es nur das Erlernen der Sprache ist, so stellt es für mich kein Problem dar. Dann lerne ich halt die Sprache. Ein Sprachkurs dauert sechs bis zwölf Monate und dann bin ich in der Lage, die Sprache zu sprechen. Und bei einem Studium geht es nicht nur um das Studium an und für sich, sondern es geht darum, dass man geradezu perfekt wird in dem, was man gelernt hat. Man lernt etwas für den späteren Beruf. In Nigeria ist das anders. Nachdem man in Nigeria graduiert wurde, und man hat ja bereits Jahre studiert, bekommt man zum einen nicht direkt einen Job und zum anderen kann es auch sein, dass man in einen Job kommt, welchen man gar nicht erlernt hat. So kann es sein, dass jemand, der Landwirtschaft studiert hat, auf einmal in einer Bank arbeitet. Das ist nicht cool. Oder es hat jemand Jura studiert und er ist dann im Berufsfeld Landwirtschaft unterwegs. Und das ergibt einfach keinen Sinn. Und außerhalb von Afrika ist es nun einmal so: Man wird sehr wahrscheinlich in dem Beruf enden, welchen man auch wirklich erlernt hat. Und dadurch wird man gut.“

Zum Kriegsausbruch

„Ich lebte fünf Monate in der Ukraine und die Beziehung zu den ukrainischen Menschen, das muss ich schon sagen, war sehr cool. Neben meinem Sprachkurs war ich bereits am Arbeiten, das heißt also, dass ich einen Job in der Ukraine in der Kommunikationsbranche hatte. Das heißt, dass mir Vertrauen entgegengebracht wurde. Und allein das war schon anders als in Nigeria. Ich wusste zwar bereits um den Konflikt in der Ukraine, aber der war ja weit weg. Bevor der Konflikt schließlich begann, wirkte er zuerst wie ein Medienkrieg. Wir hörten von der Bedrohung, aber alle glaubten, dass es nicht dazu kommen wird, schließlich sind wir im 21. Jahrhundert. Wer auf Erden will schon einen Krieg im 21. Jahrhundert? Niemand! Niemand will diesen Schritt zurückgehen, aber aus irgendeinem Grund wurde dann der Weg von einem medialen Krieg zu einem „heißen“ Krieg begangen. Ich weiß, dass ich am 24. Februar noch meiner Arbeit nachgegangen bin. Die Menschen aus der Ukraine waren komplett überrascht, da es sich hierbei um einen Kampf zwischen Brüdern und Schwestern handelt. Aber irgendwas änderte sich. Ich weiß noch, dass ich eines Tages in ein Geschäft gegangen bin, um mir einige Lebensmittel zu kaufen. Jegliches Geld, was ich hatte, erhielt ich in der Ukraine, weil ich natürlich auch dort lebte. In Nigeria bekam ich kein ukrainisches Geld oder so und ich habe es zuvor auch nicht umgetauscht. Im Supermarkt gab ich dann das Geld der Verkäuferin. Es handelte sich um Münzgeld. Sie nahm das Geld an und betrachtete eine Münze genauer und drehte sie dabei um. Sie erklärte mir, dass es sich um eine russische Münze handelt, und das könne sie nicht akzeptieren. Ich dachte mir nur: „Was zum Teufel?“ Ich habe doch diese Münze in der Ukraine erhalten. Und ich merkte, weil das Zahlungsmittel vorher ja zulässig gewesen sein muss, dass sich etwas geändert haben muss. Als schließlich am 24. Februar 2022 die ersten Bomben auf die Ukraine eingeschlagen sind, wusste ich nur, dass wir fliehen müssen. Bei den ersten Bomben kann man vielleicht noch von einer Warnung ausgehen, aber es war so viel mehr als eine Warnung. Die ersten Bomben waren noch im Osten des Landes, also Donezk, Charkiw und Mariupol, aber als die Einschläge auch Kiew erreichten, wusste jeder, dass man nun das Land verlassen muss.
Wie ich bereits sagte, Kiew ist eine wunderschöne Stadt. Sie ist zwar nicht so schön und touristisch wie Odessa, aber sehr ruhig und wirklich schön. Wirklich, Kiew ist cool! Ich hätte niemals gedacht, dass dieser Krieg so weit reicht. Die Auswirkungen waren mir einfach nicht bewusst. Für mich ist die Ukraine ein unabhängiges Land. Und auch Russland ist ein unabhängiges Land. Aber die Russen können nicht daherkommen und sagen, so muss das Land nun geführt werden. Es ist nicht richtig, dass Russland seine Kultur durchsetzen will. Auch wenn es sich um Brüder und Schwestern handelt, aber man kann nicht daherkommen und sagen, dass dieses oder jenes richtig ist. Jeder hat seine eigene Wahl zu leben wie er leben will. Russland kam daher und teilte den Ukrainern mit, nicht hier oder dort beizutreten, nicht dieses oder jenes zu tun. Das ist in meinen Augen einfach verrückt.“

Zu den Rassismusvorwürfen an den Grenzen

„Als schwarze Person hat man es nie einfach. Um Kiew verlassen zu müssen, mussten wir den Zug nehmen. Unser Ziel war Lwiv, denn die Grenze zu Polen ist dort ganz in der Nähe. Als wir schließlich am Bahnhof in Kiew angekommen sind, sagte man uns, dass kein Zug mehr fahren würde. Der Bahnhof war aber voll mit Menschen, Taschen und Gepäckstücken, so unvorstellbar voll, voll von ausländischen Mitbürgern und ukrainischen Staatsangehörigen. Man sagte uns allen, dass kein Zug mehr fahren würde. Also waren wir gezwungen, eine Alternative zu finden, um in Lwiv anzukommen. Wir mieteten ein Auto mitsamt einem ukrainischen Fahrer und zahlten etwa 600 Dollar, um von dort nach Lwiv zu kommen, aber bevor wir zu Grenze gebracht werden würden, müssten wir weitere 200 Dollar zahlen. Eine richtige Erklärung haben wir dafür nie erhalten. Ob es sich hierbei um ein Ausnutzen oder eine rassistische Motivation handelte, weiß ich nicht. In Lwiv angekommen, verbrachten wir dann fünf friedliche Tage in der Kälte. Eine unvorstellbare Kälte, eh wir den Zug nach Polen nehmen konnten. Als am Bahnhof von Lwiv schließlich die Tore zu den Gleisen geöffnet wurden, gab es einen breiten und bequemen Weg für ukrainische Staatsbürger und einen kleinen Pfad für Menschen mit Einwanderungsgeschichte. Warum, wenn wir doch alle Vertriebene sind, mussten zwei Wege dort platziert werden? Wir sind doch alle Bewohner der Ukraine. Wir laufen alle vor derselben Bedrohung weg. Also stellte ich mich in die Reihe für Ukrainer an und man teilte mir dort mit, dass ich diese Reihe verlassen müsste und ich fragte, wie ich das anstellen soll, da ich zum einen ein Studierender in der Ukraine war und der Andrang so unvorstellbar groß war, dass man nicht einfach umkehren kann. Der Polizist zerrte mich heraus, drückte mich zu Boden und verwies auf den Weg für Ausländer und teilte mir auf ukrainisch mit, dass ich mich dort anzustellen habe. Und dieser Weg war wesentlich schmaler und man muss sich vorstellen, dass tausende Menschen sich durch dieses Tor drängen mussten, welches vielleicht sechzig Zentimeter breit war. Menschen stolperten, fielen hin, es war ein einziges Gedränge. Vorne angekommen, schlossen sie in regelmäßigen Abständen das Tor und von hinten drückten die Menschen immer weiter nach vorne. Es war eine panische Situation. Das war wirklich nicht witzig für Menschen, die keine ukrainische Staatsbürgerschaft hatten. Und das ist für mich rassistisch gewesen. Ich habe es nicht verstanden, da ich zu diesem Zeitpunkt ein Student in der Ukraine war. Ich hatte all meine Dokumente bei mir, meinen Studentenausweis und alle notwendigen Nachweise. Aber der Polizist erklärte mir, dass es ihm egal sei. Ich sollte zurückgehen.

Als wir in Polen angekommen sind, wartete dort ein Bus auf uns, der uns in Polen umherfahren sollte, damit wir an einem bestimmten sicheren Ort unterkommen könnten. Aber ich teilte den Verantwortlichen mit, dass ein Freund von mir in Polen lebt, wo wir erst einmal unterkommen könnten. Aber ich wusste auch, dass ich da nur für ein paar Tage sein werde. Schließlich ist Polen recht nah an der Ukraine und sollte die Kriegssituation noch weiter eskalieren, wäre Polen das nächstgelegene Land gewesen, welches potentiell attackiert werden würde. Also teilte ich meinem Freund mit, dass ich nach Deutschland will. Und ich muss auch ehrlich sein, dass Deutschland schon immer ein Ziel in irgendeiner Form gewesen ist. Der Weg von Polen nach Deutschland gestaltete sich dann wesentlich unkomplizierter. Wir fuhren schließlich mit einem Zug nach Bochum.“

Zum Thema sichere Herkunftsstaaten

„Wie kommt man darauf, einen Staat als sicher oder unsicher zu bezeichnen? Nigeria soll also ein sicherer Herkunftsstaat sein? Woran macht man das eigentlich fest? Und was soll das überhaupt bedeuten? Ein Staat, in welchem man nicht mit beiden Augen geschlossen schlafen kann, soll also ein sicherer Staat sein? Das verstehe ich nicht. Nigeria ist ein großes Land und es ist in mehrere Counties eingeteilt. Aber wenn man sich Nigeria genauer anschaut, stelle ich mir einfach nur die Frage, wo Nigeria in irgendeiner Form sicher ist? Man soll mir nur eine Region in Nigeria nennen, die wirklich sicher ist. Und vielleicht sollten diese Personen, die der Meinung sind, dass Nigeria sicher ist, mal versuchen, mit beiden Augen geschlossen, dort zu schlafen. Wenn man mir dann mitteilt, dass Nigeria ein sicheres Herkunftsland ist, dann glaube ich das auch. Aber der Konflikt in Nigeria kam von außen. Als Beispiel kann hier einmal die Boko Haram genannt werden. Die meisten dieser Terroristen kommen aus anderen Ländern und haben einfach Regionen übernommen und unterworfen. Abgesehen von der Boko Haram, wenn wir uns also den Süden des Landes angucken, sind verschiedene Stämme ansässig, und das kann mit einer Bandenkriminalität verglichen werden. Menschen sterben täglich und ohne jeden Grund. Es wird kein Unterschied gemacht zwischen Jung und Alt, Mann oder Frau. Es wird willkürlich gemordet. Und das soll dann ein sicherer Ort sein? Wie kann man Nigeria einen sicheren Ort nennen? Die jungen Menschen suchen nach Wegen, um Nigeria verlassen zu können. Wenn es ein sicheres Herkunftsland wäre, warum verlassen dann junge Menschen mit Hoffnung ihre Heimat? Warum nehmen sie die verschiedenen Gefahren auf sich? Warum verlasse ich meine Heimat, um in der Ukraine studieren zu können? Wäre Nigeria sicher, würde ich das doch gar nicht machen. Afrika hat alles, was man zum Leben braucht. Alles! Afrika hat alles, was jeder braucht. Aber wenn der Kontinent misshandelt wird, ist er an einem bestimmten Punkt nicht zu gebrauchen. Dann kommt der Zeitpunkt, wo du an einem Ort sein möchtest, wo du ein gutes Leben führen möchtest, und warum sollte ich diese Möglichkeit nicht wahrnehmen? Warum sollte ich Gefahr laufen, getötet zu werden, wenn diese Option besteht? Und wenn manche Leute sagen, dass ich dort hingehöre und nach Nigeria zurückkehren soll, müsste ich unter dieser beschissenen Regierung leben. Verzeihung, dass ich dieses Wort nutze, und ich rede über meine Heimat, aber sie ist beschissen. Wenn es nur um Korruption gehen würde, wäre es kein Problem. Korruption ist überall in Nigeria anzutreffen, zu 101 Prozent. Wie aber sollte ich dorthin zurückkehren? Wie kann man von einem sicheren Herkunftsland sprechen? Durch die bestehende Korruption wird es der Boko Haram erlaubt, ihren Scheiß zu machen, und die Regierung tut einfach nichts dagegen, obwohl sie die Möglichkeit dazu hätte. Die Regierung würde nichts verlieren, wenn sie die Boko Haram auslöschen würde, aber dadurch, dass sie dort sind, haben wir eine Art Bürgerkrieg. Warum können sich diese Terroristen bei uns breitmachen? Warum werden sie nicht rausgeworfen oder ausgelöscht? Das geht nicht, weil die Regierung damit plant, und somit spielt man mit dem Leben der anständigen Bürger. Demokratie haben wir in Nigeria noch nie gesehen. Niemand hat die Demokratie in Nigeria jemals gesehen. Die Medien teilen das mit, was die Regierung vorgibt. Irgendwann sperrte der Präsident Twitter. Er sperrte die sozialen Medien, da er der Meinung war, dass es sich hierbei um Medien handelt, wo sich die Bürger austauschen könnten. Somit stellte es eine Gefahr für ihn dar. Er schaltete die sozialen Medien ab. Ist das demokratisch? Nein, das ist es nicht. Demokratie ist eine Regierung, gewählt von und für die Menschen eines Landes. Aber so ist es nicht. Die Regierung agiert nur für ihre eigenen Begehren, sie tun nur das, was sie für richtig halten, damit es ihnen bessergeht. Wenn es Leute gibt, die sagen, dass Nigeria ein sicheres Herkunftsland ist, dann kann ich nur lächeln, denn sie haben nicht den Hauch einer Ahnung davon, was ein sicheres Herkunftsland ist. Sie sollen nicht behaupten, was nicht stimmt. Nigeria ist kein sicheres Herkunftsland. Wäre es sicher, würde ich liebend gerne zurückgehen.“

Wünsche

„Was ich der Ukraine wünsche? Ich wünsche mir den Frieden. Das Land soll sich so entwickeln, wie es die ukrainischen Menschen für richtig halten und ich glaube, dass sie auf einem richtigen Weg waren. Sie sollen tun können, was auch immer sie tun möchten. Es ist das Land der Ukrainer, ein unabhängiges Land. Ich wünsche der Ukraine Frieden und Freiheit, fernab von russischen oder anderen Einflüssen. Sie alle sollten der Ukraine erlauben, ihren Frieden zu haben. Sie sollen ihr Leben so leben können, wie sie es für richtig halten. Es ist egal, ob sie der EU oder NATO beitreten möchten, es ist egal, ob sie als neutral deklariert werden oder sich Russland annähern. Es ist die Entscheidung der Ukraine, welchen Weg sie gehen möchten. Solange die Ukraine selbstbestimmt handeln kann, ist es gut.
Ich wünsche mir ein gutes Leben, ein wirklich gutes Leben. Ich möchte meine Ausbildung beenden, mein Studium beenden und später einen guten Job haben. Das ist es, was ich mir wünsche. Und später auch eine schöne Hochzeit. Ich wünsche mir nicht mehr, in diesem Nigeria zu leben. Ich sah so viele schlimme Dinge. Wir, meine Familie und ich, verkauften so viele Besitztümer und auch Land, nur damit ich das Land verlassen konnte, um studieren zu können. Nun stell Dir vor, dass ich ins Nichts zurückkehren müsste. Dort wartet nichts auf mich. Ich kann nicht einfach dorthin zurückkehren, um meinen Master zu machen. Das wäre nicht mehr möglich. In Nigeria habe ich nichts. Nichts! Also wünsche ich mir für mich, mein Leben führen zu können, mein Studium hier zu beenden, einen Job zu finden und ein Leben in Frieden leben zu dürfen. Und sollte es irgendwann in der Ukraine wieder besser sein, würde ich gerne dorthin zurückkehren. Aber zurückzukehren nach Afrika oder Nigeria ist keine Option für mich. Denn es ist der Weg ins Nichts.

So viele Menschen aus Afrika gehen nach Europa. Die Menschen sollten sich vielleicht mal fragen, warum das so ist? Viele Menschen werden hier abgelehnt, aber warum kommen die Menschen nicht nach Afrika, um den Menschen dort zu helfen? Warum kommen die Menschen nicht nach Afrika, um die Entwicklung dort voranzutreiben, damit die Menschen ihre Heimat nicht mehr verlassen müssen? Afrika hat nichts, absolut nichts aufgrund der Korruption, aufgrund von Gier, aufgrund von Schwächen - Afrika ist nichts! Was ich damit sagen möchte ist: Öffnet eure Augen, entwickelt gute Dinge für den afrikanischen Kontinent, so dass die Menschen wieder mögen würden, in Afrika zu leben. Der Grund, warum Menschen Afrika verlassen, ist die Hoffnung auf ein besseres Leben, ein Leben in Frieden und Freiheit. Manche Menschen fliehen, weil sie homosexuell sind. In Afrika ist Homosexualität nicht erlaubt. Hallo? Es ist ein freies Leben. Jeder soll so leben, wie er es für richtig hält. Ich bin nicht homosexuell, aber aus diesem Grund müssen Menschen fliehen. Aber die Menschen müssen so leben können, wie sie es für richtig halten. Manche Menschen können in Afrika nicht überleben. Es ist kein guter Ort. Sie haben keinen Job, sie haben gar nichts. Diesen Menschen muss bitte geholfen werden. Es muss auch den Menschen geholfen werden, die mittlerweile hier angekommen sind. Sie müssen akzeptiert anstatt abgeschoben werden. Damit würde ihnen geholfen. Denn diese Menschen abzuschieben, ist der sichere Weg ins Nichts.“

Das Interview wurde am 27. Juni 2022 von Sebastian Schopp geführt.
English

Distance: Witten - Kiev: 1,816.7 km

Kiev is the capital and largest city of Ukraine. It is located on the Dnieper River, which can be navigated by small seagoing vessels up to this point, and has a population of nearly three million on an area of 847.66 km². The agglomeration comprises more than four million people.
Kiev is considered an important educational and industrial center and is also the country's most important transportation hub. Due to its historical significance as the center of Kievan Rus, the city has often been called the "mother of all Russian cities" since the same name was used in the Nestor Chronicle. Because of its numerous churches and monasteries and its importance for Orthodox Christianity, Kiev has also been called the "Jerusalem of the East" since the Middle Ages. St. Sophia Cathedral and the Kiev Cave Monastery have been UNESCO World Heritage Sites since 1990.

Leaflet | © Map Services | Kartendaten © OpenStreetMap Mitwirkende (Lizenz: ODbL)

Life in Ukraine

"I went to Ukraine to do my master's degree in management. Before I could study, I had to attend a language course, but then the war started and we had to leave Ukraine again. I don't want to say that the education system in Nigeria is 100 percent bad, because there are many students there who are trying to make their way, but in Nigeria it is bad in that there is no standard period of study. Normally it takes four years to graduate, but in Nigeria it can take up to seven years because studies have to be interrupted due to conflicts and strike situations. The academic process, the education, is delayed by the government, not only because of the strikes, but also because of the financial situation or financial pressure. If you don't have the money, you are not able to enroll or study. The education system is not being reformed and that's not good, because for the government only money matters. It's all about their survival. I studied "Accounting" in Nigeria and it was strictly not okay because I had to study for over five years. I had to meet all the financial requirements and because of the strike situation I could not participate in academic life. A strike there lasts for several months and currently the situation is that schools and universities are closed. But that's not how I personally get ahead. After getting my bachelor's degree, I wanted to continue my education, but that doesn't work in Nigeria because a proposed two-year degree would take another four years. And because of my age, I wonder: how many more years would I have to study to get my degree? So you ask me why I left Nigeria and didn't go to another country like Finland? I chose Ukraine because my cousin and a friend of mine were already living there. They reported that life in Ukraine was cool and really nice. They said it's good to study there, the education system is on good footing. Things are really moving forward here. The only requirement they had to fulfill was to learn the language. And if it is only learning the language, it is not a problem for me. Then I just learn the language. A language course takes six to twelve months and then I am able to speak the language. And studying is not just about studying in and of itself, it's about becoming almost perfect at what you've learned. You learn something for your future profession. In Nigeria, it's different. After you have graduated in Nigeria, and you have already studied for years, you don't get a job right away, and it can also be that you end up in a job that you didn't learn at all. For example, someone who has studied agriculture may suddenly find himself working in a bank. That is not cool. Or someone who has studied law is then working in agriculture. And that just doesn't make sense. And outside of Africa, that's just the way it is: you're very likely to end up in the profession that you actually learned. And that's how you get good."

On the outbreak of war

"I lived in Ukraine for five months and the relationship with the Ukrainian people, I must say, was very cool. Besides my language course, I was already working, so that means I had a job in Ukraine in the communications industry. That means that I was trusted. And that alone was different from Nigeria. I already knew about the conflict in Ukraine, but it was far away. Before the conflict finally started, it seemed like a media war at first. We heard about the threat, but everyone believed it wouldn't happen; after all, this is the 21st century. Who on earth wants a war in the 21st century? Nobody! Nobody wants to take that step back, but for some reason then the path was taken from a media war to a "hot" war. I know that on February 24 I was still going about my work. People from Ukraine were completely surprised, because this is a fight between brothers and sisters. But something changed. I remember one day I went to a store to buy some groceries. Any money I had, I got in Ukraine because, of course, I lived there. In Nigeria I didn't get Ukrainian money or anything and I didn't exchange it before. Then in the supermarket I gave the money to the saleswoman. It was coin money. She accepted the money and looked at one coin more closely, turning it over. She explained to me that it was a Russian coin and she could not accept that. I just thought to myself, "What the hell?" I received this coin in Ukraine after all. And I realized, because the currency must have been acceptable before, that something must have changed. Finally, when the first bombs hit Ukraine on February 24, 2022, I just knew that we had to flee. With the first bombs, maybe you can still assume it was a warning, but it was so much more than a warning. The first bombs were still in the east of the country, so Donetsk, Kharkiv, and Mariupol, but when the impacts also reached Kyiv, everybody knew that now you have to leave the country.
As I said, Kiev is a beautiful city. It is not as beautiful and touristy as Odessa, but it is very quiet and really nice. Really, Kiev is cool! I never thought this war would reach this far. I just didn't realize the impact. For me, Ukraine is an independent country. And Russia is also an independent country. But the Russians can't come along and say this is how the country has to be run now. It is not right for Russia to impose its culture. Even if they are brothers and sisters, but you can't come along and say that this or that is right. Everyone has their own choice to live how they want to live. Russia came along and told Ukrainians not to join here or there, not to do this or that. This is just crazy in my eyes."

On accusations of racism at the borders

"As a black person, you never have it easy. In order to leave Kiev, we had to take the train. Our destination was Lviv, because the border with Poland is very close there. When we finally arrived at the station in Kiev, we were told that there would be no train. But the station was full of people, bags and luggage, so unimaginably full, full of fellow foreigners and Ukrainian citizens. We were all told that there would be no more train. So we were forced to find an alternative to arrive in Lviv. We rented a car along with a Ukrainian driver and paid about $600 to get from there to Lviv, but before we would be taken to border we would have to pay another $200. We never received a proper explanation for this. Whether this was an exploitation or a racist motivation, I do not know. Once we arrived in Lviv, we then spent five peaceful days in the cold. An unimaginable cold before we could take the train to Poland. When the gates to the tracks were finally opened at the Lviv train station, there was a wide and comfortable path for Ukrainian citizens and a small path for people with an immigration history. Why, if we are all displaced people, did two paths have to be placed there? After all, we are all residents of Ukraine. We are all running away from the same threat. So I got in line for Ukrainians and I was told there that I would have to leave that line and I asked how I was going to do that because, for one thing, I was a student in Ukraine and the crowds were so unimaginably large that you can't just turn around. The policeman dragged me out, pushed me to the ground and referred to the path for foreigners and told me in Ukrainian that I had to queue there. And this way was much narrower and you have to imagine that thousands of people had to squeeze through this gate, which was maybe sixty centimeters wide. People were stumbling, falling down, it was one big scrum. Once they got to the front, they closed the gate at regular intervals, and from behind, people kept pushing forward. It was a panic situation. It was really not funny for people who did not have Ukrainian citizenship. And that was racist for me. I didn't understand it because I was a student in Ukraine at that time. I had all my documents with me, my student ID and all the necessary proofs. But the policeman explained to me that he didn't care. I should go back.
When we arrived in Poland, there was a bus waiting for us to take us around Poland so that we could stay in a certain safe place. But I informed the people in charge that a friend of mine lives in Poland, where we could stay for now. But I also knew that I would only be there for a few days. After all, Poland is quite close to Ukraine and if the war situation escalated even further, Poland would have been the closest country that would potentially be attacked. So I informed my friend that I wanted to go to Germany. And I also have to be honest that Germany has always been a destination of some sort. The journey from Poland to Germany then turned out to be much less complicated. We ended up taking a train to Bochum."

On the subject of safe countries of origin

"How do you come to designate a state as safe or unsafe? So Nigeria is supposed to be a safe country of origin? How does one actually determine that? And what does that actually mean? So a state in which you can't sleep with both eyes closed is supposed to be a safe state? I don't understand that. Nigeria is a big country and it is divided into several counties. But if you take a closer look at Nigeria, I just ask myself where is Nigeria safe in any way? People should just tell me one region in Nigeria that is really safe. And maybe those people who think that Nigeria is safe should try sleeping there with both eyes closed. If they then tell me that Nigeria is a safe country of origin, then I believe it. But the conflict in Nigeria came from the outside. As an example, we can mention the Boko Haram. Most of these terrorists come from other countries and have simply taken over and subjugated regions. So apart from the Boko Haram, if we look at the south of the country, different tribes are based, and that can be compared to gang crime. People are dying every day for no reason. There is no distinction made between young and old, man or woman. There is indiscriminate killing. And this is supposed to be a safe place? How can you call Nigeria a safe place? Young people are looking for ways to be able to leave Nigeria. If it were a safe country of origin, why are young people leaving their homes with hope? Why do they take on the various dangers? Why do I leave my homeland to be able to study in Ukraine? If Nigeria were safe, I wouldn't be doing this at all. Africa has everything you need to live. Everything! Africa has everything everyone needs. But if the continent is mistreated, at a certain point it is not usable. Then there comes a time when you want to be in a place where you want to live a good life, and why shouldn't I take that opportunity? Why should I run the risk of being killed if that option is there? And if some people say that I belong there and should go back to Nigeria, I would have to live under this shitty government. Excuse me for using that word, and I am talking about my homeland, but it is shitty. If it was just about corruption, it wouldn't be a problem. Corruption is everywhere in Nigeria, 101 percent. But how could I go back there? How can you talk about a safe country of origin? Because of the corruption that exists, Boko Haram is allowed to do their shit, and the government just doesn't do anything about it, even though it would have the ability to do so. The government would lose nothing by wiping out the Boko Haram, but by having them there, we have a kind of civil war. Why are these terrorists able to spread in our country? Why aren't they kicked out or wiped out? They can't because the government plans to do that, and so you are playing with the lives of decent citizens. We have never seen democracy in Nigeria. Nobody has ever seen democracy in Nigeria. The media shares what the government says it will. At some point, the president blocked Twitter. He blocked social media because he felt that it was media where citizens could share. Thus, it posed a danger to him. He shut down social media. Is that democratic? No, it isn't. Democracy is a government elected by and for the people of a country. But it isn't. The government only acts for their own desires, they only do what they think is right to make them feel better. When there are people who say that Nigeria is a safe country of origin, I can only smile because they don't have a clue about what a safe country of origin is. I don't want them to say what is not true. Nigeria is not a safe country of origin. If it were safe, I would love to go back."

Wishes

"What I wish for Ukraine? I wish for peace. I want the country to develop the way Ukrainian people think is right and I think they were on a right path. They should be able to do whatever they want to do. It is the country of Ukrainians, an independent country. I wish Ukraine peace and freedom, away from Russian or other influences. You all should allow Ukraine to have their peace. They should be able to live their lives as they see fit. It doesn't matter if they want to join the EU or NATO, it doesn't matter if they are declared neutral or get closer to Russia. It is Ukraine's decision which way they want to go. As long as Ukraine can act self-determined, it is good.
I want a good life, a really good life. I want to finish my education, finish my studies and later have a good job. That is what I wish for. And later also a nice wedding. I don't wish to live in this Nigeria anymore. I saw so many bad things. We, my family and I, sold so many possessions and also land just so I could leave the country to study. Now imagine that I would have to return to nothingness. There is nothing waiting for me there. I can't just return there to do my master's degree. That would no longer be possible. In Nigeria, I have nothing. Nothing! So I wish for myself to be able to live my life, to finish my studies here, to find a job and to live a life in peace. And if at some point things are better in Ukraine, I would like to return there. But going back to Africa or Nigeria is not an option for me. Because it is the road to nowhere.

So many people from Africa go to Europe. People should maybe ask themselves why that is? Many people are rejected here, but why don't people come to Africa to help the people there? Why don't people come to Africa to promote development there so that people don't have to leave their homes? Africa has nothing, absolutely nothing because of corruption, because of greed, because of weaknesses - Africa is nothing! What I want to say is: open your eyes, develop good things for the African continent, so that people would like to live in Africa again. The reason why people leave Africa is the hope for a better life, a life in peace and freedom. Some people flee because they are homosexual. In Africa, homosexuality is not allowed. Hello, it's a free life. Everybody should live the way he thinks is right. I am not homosexual, but for this reason people have to flee. But people must be able to live as they see fit. Some people can't survive in Africa. It's not a good place. They don't have a job, they don't have anything. Those people need to be helped, please. The people who have arrived here in the meantime must also be helped. They must be accepted instead of deported. That would help them. Because deporting these people is the sure way to nowhere."

The interview was conducted by Sebastian Schopp on June 27, 2022.
українська

Джозеф (30), студент з Нігерії, Київ

Witten - Київ: 1,816.7 km

«Як приходить до думки назвати країну безпечною чи небезпечною? Отже, Нігерія має бути безпечною країною? Як ви насправді це визначаєте? І що це взагалі означає? Отже, країна, в якійможна спати з обома заплющенними очима є безпечною? Я цього не розумію.

Київ є столицею і найбільшим містом України. Це місто лежить на Дніпрі, який досі є судноплавним для менших морських суден, і має майже три мільйони жителів на площі 847,66 км². Агломерація налічує понад чотири мільйони людей.
Київ вважається важливим освітнім і промисловим центром, а також найважливішим транспортним вузлом країни. Через його історичне значення як центру Київської Русі місто часто називали «матір'ю всіх російських міст », оскільки воно отримало таку назву в Несторовому літописі. Через численні храми і монастирі та його важливість для православного християнства Київ також називають «Єрусалимом Сходу» ще з Середньовіччя. Софійський собор і Києво-Печерська лавра з 1990 року внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Leaflet | © Map Services | Kartendaten © OpenStreetMap Mitwirkende (Lizenz: ODbL)

Життя в Україні

«Я поїхав в Україну, щоб отримати там ступінь магістра з менеджменту. Перед навчанням мені довелося відвідувати мовні курси, але потім почалася війна і нам знову довелося покинути Україну. Я не хочу сказати, що система освіти в Нігерії на цто відсотків погана, тому що багато студентів намагаються пробитися, але в Нігерії вона погана тим, що немає стандартного періоду навчання, якого можна дотримуватися. Зазвичай навчання займає чотири роки, але в Нігерії це може тривати до семи років, оскільки навчання доводиться припиняти через конфлікти та страйки. Навчальний процес затримується урядом не тільки через страйки, а й через фінансову ситуацію чи фінансовий тиск. Якщо у вас немає грошей, ви не зможете вступити до університети і там навчатися. Система освіти не реформується, і це погано, тому що єдине, що має значення для уряду – це гроші. Вся справа в їхньому виживанні. Я вивчав бухгалтерський облік у Нігерії, і, строго кажучи, це було не нормально, тому що мені довелося вчитися понад п’ять років. Я мав задовольнити всі фінансові вимоги, і через страйки я не міг брати участі в академічному житті. Страйк там триває кілька місяців, а школи та університети наразі закриті. Але я особисто цього не розумію. Отримавши ступінь бакалавра, я хотів продовжити освіту, але це не працює в Нігерії, тому що передбачуване дворічне навчання займе ще чотири роки. І через свій вік я запитую себе: скільки років мені ще потрібно вчитися, щоб отримати ступінь? Отже, ви запитуєте мене, чому я покинув Нігерію, а не поїхав до іншої країни, наприклад до Фінляндії? Я вибрав Україну, тому що там вже жив мій двоюрідний брат і мій друг. Вони повідомили, що в Україні живеться круто і справді красиво. Вчиться там добре, система освіти солідна. Справи тут дійсно прогресують. Єдиною вимогою, яку потрібно було виконати, було вивчення мови. А якщо це просто вивчення мови, для мене це не проблема, тоді я просто вивчу мову. Мовний курс триває від шести до дванадцяти місяців, після чого я можу розмовляти мовою. І навчання означає не лише навчання саме по собі, а й досягнення досконалості в тому, чого ви навчилися. Ви дізнаєтесь щось для вашої майбутньої роботи. У Нігерії все інакше. Після закінчення навчання в Нігерії, і ви вже вчилися роками, ви не відразу отримуєте роботу, а також можливо, що ви отримуєте роботу, якій ви взагалі не навчилися. Тож може статися так, що хтось, хто навчався на сільському господарстві, раптом працює в банку. Це не круто. Або хтось вивчав право, а потім працює в галузі сільського господарства. І це просто не має сенсу. А за межами Африки це так: ви, швидше за все, потрапите на роботу, якій справді навчилися. І це те, що робить тебе хорошим в твоїй справі».

До початку війни

«Я прожив в Україні п'ять місяців і маю сказати, що стосунки з українським народом були дуже прохолодними. Окрім мовного курсу, я вже працював, а значить, мав роботу в Україні в галузі зв’язку. Це означає, що мені довіряли. І лише це відрізнялося від Нігерії. Я вже знав про конфлікт в Україні, але це було далеко. До того, як конфлікт нарешті почався, він спочатку виглядав як медійна війна. Ми чули про загрозу, але всі вірили, що цього не буде, адже ми в 21 столітті. Хто на землі хоче війни в 21 столітті? Ніхто! Ніхто не хоче робити цей крок назад, але чомусь пішов шлях від медійної війни до «гарячої» війни. Знаю, що 24 лютого я ще був на роботі. Люди з України були абсолютно здивовані, адже це бій між братами та сестрами. Але щось змінилося. Я пам’ятаю, як одного разу я пішов у магазин, щоб купити продукти. Усі гроші, які я мав, я отримував в Україні, бо, звісно, я теж там жив. У Нігерії я не отримав ні українських грошей, ні нічого, і я їх раніше теж не обмінював. У супермаркеті я потім віддав гроші продавчині. Це були монети. Вона взяла гроші й уважно подивилася на монету, перевертаючи її при цьому. Вона пояснила мені, що це російська монета, і вона не може цього прийняти. Я просто подумав: «Якого біса?» Я отримав цю монету в Україні. І я помітив, оскільки платіжні засоби повинні були бути прийнятними раніше, що щось змінилося. Коли 24 лютого 2022 року перші бомби нарешті влучили в Україну, я знав лише те, що треба тікати. Перші бомби могли бути попередженням, але це було набагато більше, ніж попередження. Перші бомби були ще на сході країни, тобто в Донецьку, Харкові та Маріуполі, але коли бомби дійшли до Києва, всі зрозуміли, що країну потрібно евакуювати.
Як я вже казав, Київ – гарне місто. Хоча він не такий красивий і туристичний, як Одеса, він дуже тихий і дійсно красивий. Дійсно, Київ - це круто! Я ніколи не думав, що ця війна зайде так далеко. Я просто не знав про наслідки. Для мене Україна – незалежна держава. І Росія теж незалежна держава. Але росіяни не можуть прийти і сказати, що так треба керувати країною. Це неправильно, що Росія хоче нав'язати свою культуру. Навіть якщо вони брати і сестри, ви не можете просто вийти і сказати, що те чи інше правильно. Кожен має свій вибір жити так, як хоче жити. Росія підійшла і сказала українцям не приєднуватися ні сюди, ні туди, не робити того чи іншого. На мою думку, це просто божевілля».

Про звинувачення в расизмі на кордоні

«Ніколи не легко бути чорним. Щоб виїхати з Києва, довелося сісти на поїзд. Нашою метою був Львів, тому що там дуже близько кордон з Польщею. Коли ми нарешті приїхали на Київський вокзал, нам сказали, що потягів більше не буде. Але вокзал був забитий людьми, сумками та багажем, так неймовірно заповнений, повний іноземних громадян та громадян України. Нам усім сказали, що потягів більше не буде. Тому ми були змушені шукати альтернативу, щоб приїхати до Львова. Ми орендували машину з українським водієм і заплатили близько 600 доларів, щоб дістатися звідти до Львова, але до того, як нас довезуть до кордону, потрібно було заплатити ще 200 доларів. Ми так і не отримали належного пояснення з цього приводу. Я не знаю, чи це була жага до наживи, чи расистська мотивація. Після прибуття до Львова ми п'ять днів провели на морозі. Неймовірний холод перед тим, як ми могли сісти на поїзд до Польщі. Коли на львівському вокзалі нарешті відчинилися ворота колій, з’явилася широка та зручна доріжка для громадян України та маленька доріжка для людей з емігрантським походженням. Чому, якщо ми всі переселенці, потрібно було прокласти дві доріжки? Адже всі ми – жителі України. Ми всі біжимо від однієї загрози. Тож я став у чергу за українцями, і мені сказали, що я повинен вийти з цієї черги, і я запитав, як я збираюся це зробити, тому що спочатку я був студентом в Україні, і натовпи були такі неймовірні, що ви не можете просто повернути назад. Міліціонер витягнув мене, штовхнув на землю, вказав на доріжку для іноземців і українською мовою сказав, щоб я стояла там у черзі. І ця дорога була набагато вужчою, і ви повинні уявити, що тисячі людей повинні були проштовхнутися через ці ворота, які були, може, шістдесят сантиметрів завширшки. Люди спотикалися, падали, це був натовп. Прибувши на фронт, вони через рівні проміжки часу зачиняли ворота, а ззаду люди продовжували штовхати вперед. Це була панічна ситуація. Людям, які не мали українського громадянства, справді було не до сміху. І це було для мене расизмом. Я не отримав, тому що я тоді був студентом в Україні. У мене були всі документи, студентський квиток і всі необхідні підтвердження. Але поліцейський сказав мені, що йому байдуже. Я повинен повернутися.

Коли ми приїхали до Польщі, там нас чекав автобус, який мав возити нас по Польщі, щоб ми могли зупинитися в певному безпечному місці. Але я повідомив відповідальних, що в Польщі живе мій знайомий, у якого ми могли б залишитися поки що. Але я також знав, що буду там лише кілька днів. Зрештою, Польща знаходиться досить близько до України, і в разі подальшого загострення військової ситуації Польща була б найближчою країною, на яку потенційно могли б напасти. Тому я сказав своєму другові, що хочу поїхати до Німеччини. І я повинен бути чесним, що Німеччина завжди була мішенню в тій чи іншій формі. Маршрут із Польщі до Німеччини тоді виявився набагато менш складним. Зрештою ми сіли на поїзд до Бохума».

На тему безпечних країн походження

«Як приходить до думки назвати країну безпечною чи небезпечною? Отже, Нігерія має бути безпечною країною походження? Як ви насправді це визначаєте? І що це взагалі означає? Отже, стан, в якому можна спати з заплющенними очима, означає, що країна безпечна? Я цього не розумію. Нігерія — велика країна, розділена на кілька частин. Але якщо ви ближче подивитеся на Нігерію, я просто запитаю, де Нігерія безпечна в будь-якій формі? Просто скажіть мені один регіон Нігерії, який дійсно безпечний. І, можливо, тим людям, які вважають Нігерію безпечною, варто спробувати спати там із заплющеними очима. Якщо потім мені скажуть, що Нігерія є безпечною країною походження, я теж у це повірю. Але конфлікт у Нігерії прийшов ззовні. Тут як приклад можна згадати Боко Харам. Більшість цих терористів з інших країн і просто захопили та підкорили регіони. Крім Боко Харам, якщо ми подивимося на південь країни, там присутні різні племена, і це можна порівняти зі злочинними угрупованнями. Люди помирають щодня без причини. Більшість цих терористів з інших країн і просто захопили та підкорили регіони. Крім Боко Харам, якщо ми подивимося на південь країни, там присутні різні племена, і це можна порівняти зі злочинними угрупованнями. Люди помирають щодня без причини. Немає різниці між молодим і старим, чоловіком і жінкою. Людей вбивають без причини. І це має бути безпечне місце? Як можна назвати Нігерію безпечним місцем? Молоді люди шукають способи покинути Нігерію. Якби це була безпечна країна походження, чому молодь залишає батьківщину з надією на краще? Чому вони наражаються на різні небезпеки? Чому я залишаю рідну країну, щоб навчатися в Україні? Якби Нігерія була в безпеці, я б взагалі цього не робив. В Африці є все, що потрібно для життя. все! В Африці є все, що потрібно кожному. Але якщо з континентом поводитися так, в певний момент там немає чого робити. Потім настає момент, коли ти хочеш опинитися в місці, де хочеш добре жити, і чому б мені не скористатися цією можливістю? Навіщо мені ризикувати бути вбитим, якщо є така можливість? І якщо деякі люди скажуть, що я повинен жити там і що я повинен повернутися до Нігерії, мені доведеться жити під цим лайновим урядом. Вибачте за це слово, я говорю про свою батьківщину, але це погано. Якби мова йшла лише про корупцію, це не було б проблемою. У Нігерії корупція скрізь, 101 відсоток. Але як мені туди повернутися? Як можна говорити про безпечну країну походження? Існуюча корупція дозволяє «Боко Харам» робити своє лайно, а уряд просто нічого з цим не робить, хоча міг би. Уряд нічого не втратить, знищивши Боко Харам, але через присутність ми маємо свого роду громадянську війну. Чому ці терористи можуть перекинутися до нас? Чому їх не виганяють і не знищують? Ви не можете цього зробити, тому що це планує влада, тому ви граєтеся життям порядних громадян. Ми ніколи не бачили демократії в Нігерії. Ніхто ніколи не бачив демократії в Нігерії. ЗМІ передають те, що говорить уряд. У якийсь момент президент заблокував Twitter. Він заблокував соціальні мережі, оскільки вважав, що це медіа, де громадяни можуть ділитися інформацією. Тому це становило для нього небезпеку. Він закрив соціальні мережі. Це демократично? Ні це не так. Демократія — це уряд, обраний народом країни та для нього. Але це не так. Уряд діє лише за їхніми власними бажаннями, вони роблять лише те, що вважають за потрібне, щоб їм було краще. Коли є люди, які кажуть, що Нігерія є безпечною країною походження, я можу лише посміхнутися, тому що вони абсолютно не уявляють, що таке безпечна країна походження. Не стверджуйте, що не так. Нігерія не є безпечною країною походження. Якби це було безпечно, я б із задоволенням повернувся».

Побажання

«Що я бажаю Україні? Я бажаю миру. Країна має розвиватися так, як вважає за потрібне український народ, і я вважаю, що він був на правильному шляху. Вони повинні мати можливість робити все, що хочуть. Це країна українців, незалежна держава. Я бажаю Україні миру і свободи, подалі від російського чи іншого впливу. Усі вони мають дозволити Україні мати спокій. Вони повинні мати можливість прожити своє життя так, як вважають за потрібне. Неважливо, хочуть вони в ЄС чи НАТО, байдуже, оголошують їх нейтралітет чи зближуються з Росією. Яким шляхом йти, це рішення України. Поки Україна може діяти самостійно, це добре.
Я хочу гарного життя, дійсно хорошого життя. Я хочу закінчити освіту, закінчити навчання, а потім мати хорошу роботу. Ось чого я бажаю. А згодом ще й гарне весілля. Я більше не хочу жити в цій Нігерії. Я бачив стільки поганого. Ми, моя родина та я, продали стільки нерухомості, а також землі, щоб я міг виїхати з країни на навчання. А тепер уявіть, якби мені довелося повернутися в ніщо. Мене там нічого не чекає. Я не можу просто повернутися туди, щоб робити свій мастер-диплом. Це вже було б неможливо. У Нігерії я нічого не маю. нічого! Тож я хочу, щоб я міг жити своїм життям, закінчити навчання тут, знайти роботу та прожити своє життя спокійно. І якщо в Україні колись стане краще, я б із задоволенням туди повернувся. Але повернутися до Африки чи Нігерії для мене не варіант. Тому що це шлях в нікуди.

Так багато людей з Африки їдуть до Європи. Можливо, люди повинні запитати себе, чому так? Багатьом людям тут відмовляють, але чому люди не приїжджають до Африки, щоб допомогти тамтешнім людям? Чому люди не приїжджають до Африки, щоб сприяти розвитку там, щоб людям більше не доводилося залишати свої домівки? Африка не має нічого, абсолютно нічого через корупцію, через жадібність, через слабкість – Африка – це ніщо! Я хочу сказати: відкрийте очі, розвивайте хороші речі для африканського континенту, щоб люди хотіли знову жити в Африці. Причина, чому люди залишають Африку, — надія на краще життя, життя в мирі та свободі. Деякі люди тікають через те, що вони геї. В Африці гомосексуалізм заборонений. Але має бути вільне життя. Кожен має жити так, як вважає за потрібне. Я не гей, але тому людям доводиться тікати. Але люди повинні мати можливість жити так, як вважають за потрібне. Деякі люди не можуть вижити в Африці. Це не найкраще місце. Вони не мають роботи, не мають нічого. Будь ласка, допоможіть цим людям. Людям, які тим часом сюди приїхали, також треба допомогти. Їх потрібно прийняти, а не депортувати. Це б їм допомогло. Тому що депортація цих людей – це вірний шлях в нікуди».

Інтерв’ю провів Себастьян Шопп 27 червня 2022 року.